КвIти



Категории Леонiд Глiбов ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У гарному будинку на вiкнi Бринiли Квiти у макiтрi; Тихесенько вони гойдалися на вiтрi, Радiючи веснi. На другому вiкнi стояли iншi Квiти: З паперу зробленi i шовком перевитi, На дротяних стебельцях, наче мак, Хто йде, дивується усяк... Чого тепер не роблять люде! Без коней ïздять, ще колись I не такеє диво буде: От-от дивись На мiсяць злiзуть панувати I там почнуть По-своєму порядкувати, Ще й земство заведуть... А покiль що повернем рiч на Квiти. День парний був; у холодку спочити Ховавсь усяк. От справжнi Квiти кажуть так: Ой Вiтрику, наш милий друже! Навiй нам дощику мерщiй, Бо душно стало дуже Скрiзь по землi сухiй. А тiï, шовком вбранi Квiти, Смiються з них: Кому-кому ще й вам годити, Не бачили дурних! Навiй ïм дощику iз неба... Нащо вiн здавсь, коли його не треба? Поналива води Хоч не ходи. Не слiд ïм. Вiтре, догоджати, Бо що вони за Квiти, треба знати? Ще тиждень поцвiтуть, А потiм i посхнуть. Ось ми не простою красою Сам бачиш ти I лiтом i зимою Умiємо цвiсти... А вiтер вiє, повiває... Вже близько хмара... дощик накрапає. I зразу зашумiв Долину звеселив... А тiï Квiти, шовком вбранi Попадали, неначе п'янi, Пропала чвань! Тепер куди не глянь Скрiзь по двору ïх вiтер носить. Розумному, як кажуть, досить. 18641872
КвIти