ОХРIМОВА СВИТА



Категории Леонiд Глiбов ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Була в Охрiма сiра свита, Так хороше пошита: Iззаду вусики з червоного сукна; На комiрi мережечка така, що на! Хоч головi носити. Дурний Охрiм не вмiв ïï глядiти, Таскав, коли й не слiд таскать. Раз став вiн свиту надягать, Аж дивиться рукава вже продрались. От мiй Охрiм, щоб люди не смiялись, Налагодивсь латать. А де ж суконця взять? Охрiмовi невдивовижу! Ми знайдемо! вiн каже сам собi, Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбi. Зробив I свиту знов надiв. I хороше йому здається, Хоч руки й голi до локiт; Так он бiда: куди вiн не поткнеться, Усяк од реготу береться за живiт. Розсердився Охрiм, що з його так глузують. Тривайте ж, каже, коли так, Зроблю ж я осьде як... Нехай дурнi собi пустують; У них, видно, жуки у головi... А ми втнемо рукавця i новi, Хiба мудрацiя велика! Охрiм догадливий був парубiка! Прехорошенько взяв Пiдрiзав поли вiн чимало, Якраз, щоб на рукава стало, Покраяв та й попришивав I знов рукава як рукава; I ходить мiй Охрiм, неначе та проява, Та й думає: Ось я-то молодець, Удався хоч куди хлопчина! Дурний, дурний: а на йому свитина, Неначе той нiмецький каптанець! Отак i з тим буває, Хто чортзна-де добро своє дiває, А там як кинеться вертить i так i сяк, Неначе горобець у клiтцi... Дивись, згодя гуляє неборак В Охрiмовiй куценькiй свитцi.
Ï853
ОХРIМОВА СВИТА